Рубрика «ВІДКРИТО»

Вправи

Вправи як форма тренінгової роботи надзвичайно ефективно допомагають тренеру вирішити основні завдання, що виникають у процесі групового навчання. Вони полегшують процедуру знайомства учасників тренінгу, дають можливість з'ясувати їхні очікування від тренінгу, сприяють досягненню згуртованості групи, полегшують міжособистісне спілкування, стимулюють взаємодію людей між собою, допомагають сформувати команду однодумців, дають можливість тренеру правильно діагностувати стан групи в кожний період часу, своєчасно попередити можливі конфлікти між учасниками, чергувати інтелектуальну працю з необхідним фізичним навантаженням, загалом успішно розпочати, провести і завершити тренінг.

Тренер використовує вправи для досягнення найрізноманітніших цілей - наприклад, для заохочення слухачів до відвертого спілкування, оприлюднення ними перед групою набутого професійного та життєвого досвіду; вирішення специфічних навчальних завдань щодо закріплення тренінгового матеріалу та вироблення потрібних навичок тощо. Вдало підібрані вправи роблять тренінг приємним і цікавим, створюють атмосферу дружнього до учасників середовища навчання. Сьогодні я вам пропоную найбільш поширені вправи, які неодноразово довели свою ефективність у практичній роботі.

УРОК МЕТЕЛИКА

Одного раз у коконі з'явилася маленька щілина.

Людина, яка ви­падково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вилетіти метелик.

Про­йшло багато часу, метелик був знесилений, а щілина залишалася усе такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що сил у нього більше не залишилося.

Тоді людина вирішила допомогти метелику, і, взявши ножа, розрізала кокон.

Метелик у той же час випав із нього, але його тільце було слабким та немічним, а крильця - прозорими і ледь рухалися.

Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться й зміцніють, і він полетить. Але цього не сталося!

Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце і свої нерозправлені крила. Він так і не зміг літати.

А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не ро­зуміла того, що життя змушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, щоб надалі він міг рости й роз­виватися.

Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам дозволено було жити, не зустрічаючись із труднощами, ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.

Я просила сил...

А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.

Я просила мудрості...

А життя дало мені проблеми, щоб я могла їх вирішити.

Я просила багатства...

А життя дало мені мозок і мускули, щоб я могла працювати.

Я просила можливість літати...

А життя дало мені перешкоди, щоб я їх переборювала.

Я просила любові...

А життя дало мені людей, яким би я могла допомагати вирішувати їхні проблеми.

Я просила благ...

А життя дало мені можливості.

Я не отримала нічого з того, про що просила.

Але я одержала все, що мені було потрібно.

Вправа «Галявина професійного досвіду»

Нашу педагогічну роботу можна уявити як мальовничий та різноманітний прикарпатський ліс, де ми набуваємо досвіду, то йдучи протоптаними широкими дорогами, то блукаючи стежками особистих пошуків, то усамітнюючись, то виходячи на яскраві, освітлені нашим покликанням галявини, щоб розпалити з колегами вогнище надії, взаємоповаги та розуміння.

Тож уявімо собі, що ми вийшли на одну з численних галявин, де на ґрунті наших завдань та очікувань виростають барвисті квіти професійного досвіду. Адже вчитель — це, насамперед, той, хто завжди вчиться.

Тож прошу кожного з вас записати ваші очікування від сьогоднішнього заняття ШУМу й репрезентувати їх ( учасники ШУМу по черзі ознайомлюють всіх присутніх з очікуваннями від заняття). Підсумки фіксують на галявині професійного досвіду (на дошці).

РЕФЛЕКСІЯ

Вода для стародавніх була джерелом інформації. Тому  і ми  зараз передамо нашу чашу інформації по колу, і поговоримо, що цікавого, потрібного і корисного ви отримали на занятті. Чаша у мене, я буду перша. …

Вправа-рефлексія.

Підведення підсумків.

«Кораблик»

Час виконання 10 хвилин.

Хід проведення

            Якщо уявити, що хвилі – це наше бурхливе життя, а корабель – це організація, в якій ви працюєте, то на палубі живе її команда. Для того, щоб корабель успішно йшов уперед морем, потрібна одна з основних умов – попутний вітер. Завдання: подумайте, що, на вашу думку ще потрібно команді і побажайте їй цього, ваші побажання помістіть у тій області, якої вони стосуються. (Хвилі – життя, корабель – школа, колектив), команда – палуба, вітрильник – те, що нас усіх об’єднує…)

            Обладнання: корабель, клейкі аркуші

КЕРМАНИЧ

Одного разу пасажир, що подорожував на кораблі, помітив нескінченну кількість великих і малих підводних скель, якими було усіяне морське дно.

Звернувшись до керманича, він запитав:

-          Пане керманичу, як вам вдається проходити між цими скелями? Ви, мабуть, знаєте тут кожен камінчик, щоб обійти його.

-          Ні, - відповів керманич, - розташування підводних каменів я не знаю, але я знаю самі глибокі місця, де можна безпечно провести корабель.

Директор школи теж керманич свого освітянського корабля…..

Вправа

Інтерактивна гра «Казка про Скріпочку»

На початку роботи учасникам/цям видається канцелярська скріпка (бажано, кольорова).

Ми пропонуємо до вашої уваги казку про дівчинку Скріпочку, таку ж, як і у Вас в руках.

Скріпочка зростала дуже веселою і товариською, життєрадісною і відкритою, на світ дивилася широко розкритими очима та зі  щирою до усіх посмішкою.

(Учасникам/цям пропонується розігнути скріпку і зробити з неї посмішку).

Скріпочка гарно навчалася, особливо виявляючи інтерес до точних та технічних наук. Тож, коли прийшов час обирати спеціальність, фах подальшого навчання, у неї найменших сумнівів не виникало - конструктор космічних кораблів.

(Учасникам/цям пропонується зробити зі скріпочки знак оклику).

Та коли вона сказала про свій вибір батькам, рідним, у школі, всі були відверто здивовані таким вибором і дружно почали переконувати Скріпочку, що то не жіноча справа. (Учасникам/цим пропонується зробити зі скріпочки знак питання) . 

Мама сказала, що її вибір - не жіноча робота, і краще вступати до педагогічного вузу. Тато переконував, що їй буде дуже важко в тій сфері, де працюють чоловіки, і вона не зробить кар'єру. Бабуся наполягала, що дівчина має бути ніжна, витончена, має займатися домашніми справами, а не космосом. Подруга порадила не займатися дурницями, а звертати більше уваги на одяг, зовнішність, читати журнал «Наталі», адже там написано, чим мають займатися і цікавитися справжні дівчата.

(Учасникам/цям пропонується зробити зі скріпочки обкладинку журналу (рамку).

Врешті Скріпочка вирішила, що аргументи батьків, подруги, інших знайомих слушні, враховуючи, що в них є досвід, мудрість і вони щиро, від усього серця бажають їй добра. (Учасникам/цям пропонується зробити зі скріпочки серце).

Скріпочка гарно склала іспити і вступила до педагогічного. І стала Скріпочка вчителькою фізики.

(Учасникам/цям пропонується зробити зі скріпочки указку).

Уроки, зошити, конспекти, лабораторні ... , розуміла, що вчити дітей благородна справа, проте ночами снилися космічні кораблі.

(Учасникам/цям пропонується зробити зі скріпочки знак нескінченності).

І одного разу Скріпочка сказала собі: «Досить, хочу бути конструктором космічних кораблів, повернутись до своєї заповітної мрії»

(Учасникам/цям пропонується повернути скріпочку до первинного стану).

Вам це вдалося зробити? Ось і Скріпочка не змогла.

Схаменулася. Вже пізно навчатися. Треба піклуватися про сім'ю, адже двоє дітей, та ще багато чого іншого спало на думку. А ночами продовжували снитися космічні кораблі.

Вправа

«Незакінчені речення».

Мета - дати можливість учасникам висловити своє бачення.

Час - до 10 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - аркуші паперу, відповідно до числа учасників, з незакінченими реченнями, ручки.

Особливі вимоги до приміщення - відсутні.

Процедура: тренер роздає кожному учаснику аркуш паперу, на якому написані такі незакінчені речення:

«У кожного в глибині душі є мрія, навіть у тих, …… (хто про це ніколи не задумувався»);

«Без мрії немає нічого великого. Щоб здійснити велике,… (потрібно мати велику мрію»);

«Велика мрія без хорошої команди – …. (нічний жах!»);

«Краще мати сильну команду і маленьку мрію, ніж …. (велику мрію і слабку команду»);

«Якщо ваша команда не відповідає вашій мрії, то у вас є тільки два шляхи: …. (забути про свою мрію чи виростити команду»).

Запитання для обговорення: Чи використовували Ви раніше здобуті досвід та знання в виконанні цієї вправи?

Дізнались про щось нове?

Вправа

Тест «Встановіть відповідність «Тип завдання – Тип команди»

1. Нове завдання                                                           А. Досвідчена команда

2. Завдання з протиріччями                                         Б. Мотивована команда

3. Змінне завдання                                                        В. Швидкореагуюча і гнучка команда

4. Неприємне завдання                                                 Г. Цілеспрямована команда

5. Різностороннє завдання                                           Д. Не конкуруюча між собою команда

6. Довготривале завдання                                            Е. Згуртована команда

7. Гігантське, масштабне завдання                             Ж. Творча команда

Вправа

«Чотири сфери»

Мета: дати можливість учасникам висловити свої очікування.

Час – 5 хвилин.      

Кількість учасників – без обмежень.

Матеріали – не потрібні.

Особливі вимоги до приміщення – відсутні.

Процедура: я повідомляю, що люди звичайно вкладають енергію в різні сфери свого життя, з яких можна умовно виділити такі – власне тіло, життєва діяльність, контакти з іншими людьми, фантазії. Я пропоную подумати і написати, як ви використали б свою енергію і час, якщо можливості були б необмеженими; які бажання і очікування у вас на найближчий день, тиждень, місяць, півроку, п’ять років, розподіливши записи за такими чотирма сферами:

• що робитимете для фізичного аспекта - зовнішньої краси, фізичного здоров’я (тіло);
• для професійної кар’єри, поза професійних інтересів (діяльність);
• для родини, друзів (контакти);
• для творчості, майбутнього, наприклад для села, країни, людства (фантазії).

Пропоную вам обговорити записані очікування/бажання, намагаючись уявити, чи енергія розподіляється рівномірно між цими чотирма сферами, чи рівноваги немає, а превалюють очікування в певних сферах.

Вправа

«Повітряні кульки»

Я демонструю  слухачам ШУМу три надутих повітряних кульки. Одна надута дуже сильно, друга – дуже слабко, а третя кулька – в міру.

Питання для обговорення:

• Як ви думаєте, чим ці кульки відрізняються одна від одної ?

      (За ступенем наповненості повітрям)

• Що загрожує кульці, яка надута надмірно ?

( Вона може луснути)

• Що загрожує кульці, що надута дуже слабко ?

(Вона занадто м’яка і не може зберегти форму кулі навіть за незначного натискання на неї.)

• Яка кулька довше проживе ? ( У міру надута)

А тепер давайте співставимо (методом асоціацій) ці кульки із темою нашого сьогоднішнього заняття і зробимо висновки.

Підведення підсумків заняття.

Рефлексія

З НОВИМ РОКОМ

(передноворічні роздуми)

Сніг. Дощ. Сільська зима. Новий рік… незабаром. Як одна мить – січень, лютий, весна, літо, осінь. Грудень 31-е.

Доба – на дві частини порівну: 12 годин робота, 12 – решта. І так кожного дня. Вихідні звичайно такі ж. Рідні хвилюються.  Написання статті. План на тиждень. Підготовка наради. Встигнути перечитати газети, пару сторінок з книги.

Різкий ковток іншого життя на виїзді… Люди – різні: цікаві і не дуже. Автобус, потяг, маршрутка… Дзвінок у школу. Як справи? Знову дні як один. Ранок – вечір.

Погляд на небо: як гарно – сонце! Невже знову п’ятниця? Швидко. Вже 52. Діти дорослі. 30 років школі. Ну ось. Брудно на вході, дрімає сторож. Нарада у відділі освіти. Як знову?

Мої вчительки… Я вас всіх дуже люблю і жалію. А інколи – буває – очі б мої не бачили… Але це так… Куди ж я без вас?! Синці під очима, втомлена хода, нерви на межі… Потерпіть, мої дорогенькі, незабаром свято, канікули…

Сніг. Дощ. Сільська зима. Ялинка. Відключили світло. Холодно. Новий рік… скоро.

Колеги-директори: трапляються чоловіки, але загалом, звичайно, жінки. Багато жінок. Чоловікам легше: не готують, не перуть, не прибирають… Можливо інколи. Та й то якось так надто урочисто. А все інше – ви і тільки ви. Вранці вже на вході школи; ввечері – там же, тільки в кабінеті. Потерпіть, мої дорогенькі. Незабаром свято, канікули.

Сніг. Дощ. Сільська зима. Північ. Привітання Президента. З новим 2015 роком, з новим щастям!!! Миру всім нам!!!

Екскурсія твого життя
(притча)

Жил був сеньйор і одного разу відправився він  у подорожу по Європі.  Прибувши в Об’єднане Королівство, купив він на вокзалі щось на зразок дорожньої карти по замках, розміщених  на островах. На одній із сторінок він побачив  спеціальну пропозицію  «Екскурсія твого життя»... В путівнику  говорилось, що з причин, які стануть відомі пізніше, за цю екскурсію не брали попередньої плати, але просили узгодити день і час відвідування. Заінтригований незвичною пропозицією, сеньйор того  ж вечора зателефонував із готелю і домовився про все. 

Біля дверей його досить привітливо зустрів чоловік у клітчастій спідниці.

-  А решта відвідувачів уже зайшли? 

- Решта? Відвідування замку індивідуальне, і послуг гіда ми не пропонуємо. 

  Не говорячи нічого про години  роботи, він коротко познайомив  сеньйора з історією замку  и  особливо згадав про всі визначні, які заслуговують на увагу, речі: картини на стінах, лати на антресолях, військова зброя  в залі під сходами, катакомби  і кімнату для допитів в підземній в’язниці. Закінчивши, він вручив гостю ложку и попросив тримати  її увігнутою частиною догори. 

  -А це ще навіщо? – поцікавився той. 

- Ми не беремо вхідну плату. А вартість  екскурсії оцінюємо таким чином: кожному відвідувачу даємо ложку, догори наповнену мілким піском, в неї поміщається рівно 100 грамів, і пропонуємо самостійно прогулятися замком. Потім ми зважуємо пісок, що залишився в ложці, і просимо у відвідувача по фунту за кожний розсипаний грам…

- А якщо я не розсиплю жодного грама? 

- Ну, тоді в такому випадку відвідування замку буде безкоштовним. 

Відвідувача здивували і зацікавили такі умови.  Гостинний наповнив його  ложку піском, и сеньйор  почав свою екскурсію. Упевнений  в твердості руки, він повільно  піднявся сходами, не відриваючи очей від ложки. Зверху, біля залу з латами, він прийняв рішення не заходити туди, тому що вітер міг здути  пісок,  і вирішив зразу ж спуститися вниз. Проходячи повз  залу з військовою зброєю, що стояла під драбиною, він зрозумів, що розглядати їх близько можна тільки перегнувшись через перила. Це не було небезпечним, але вміст ложки точно б розсипався, тому він обмежився оглядом зали з великої відстані. З тієї ж таки причини сеньйор  не потрапив і в підземну в’язницю, так як опускатися туди довелось би крутими сходами . Дуже задоволений, підійшов він до місця початку екскурсії, де на нього чекав чоловік в щотландській спідниці з терезами в руках. Сеньйор висипав на шальки вміст ложки і став чекати результатів. 

- Дивно, але ви втратили тільки пів грама, - оголосив господар. – Вітаю Вас, цей візит виявився для вас безкоштовним. 

- Дякую. 

- А чи отримали ви задоволення від відвідування замку?- запитав наостанок  чоловік у спідниці. 

Турист, після недовгих вагань, вирішив бути відвертим. «Правду кажучи, невелике. Я весь час  думав про пісок и не дивився навколо.» 

- Який жах! Знаєте, я зроблю для вас виняток. Я знову  наповню вашу  ложку, тому що  такі правила, але  забудьте про пісок. Через  дванадцять хвилин приходить наступний відвідувач. Ви повинні встигнути повернутися до його приходу. 

Не гаючи часу,   сеньйор  взяв  ложку і побіг на антресолі, кинув швидкий погляд на експонати, скотився по східцях в підземну в’язницю, засипавши східці піском. Там він не затримався і на хвилину, тому що час підганяв. Він пролетів, як на крилах під сходами, де перехилившись розсипав рештки піску із ложки. Глянувши на годинник, він зрозумів, що пройшло 11 хвилин. Часу на огляд зброї не залишалось, і він знову побіг на вихід, де віддав порожню ложку наглядачу. 

- Ну що ж, без  піску, але не хвилюйтесь, адже ми  домовлялись. А як цього разу? Вам сподобалась екскурсія? 

Відвідувач не зразу знайшов, що і сказати. – Насправді – ні, - відповів незнайомець. – Я думав тільки про те, як би не спізнитися, розсипав увесь пісок, але не отримав ніякого задоволення…

Чоловік у спідниці  затягнув свою трубку і сказав: 

« Є люди, які ідуть  замком свого життя, стараючись ні за що не платити, і не можуть насолодитися цією подорожжю. Є інші, як увесь час спішать, швидко втрачають усе і теж  не отримують задоволення. І лише деякі «пізнають» науку життя. Вони відкривають для себе кожний куточок і насолоджуються кожним моментом. Вони знають, що за все доведеться платити, але розуміють: життя варте того…» 

Вправа «СВІЧА»

У мене в руках – свічечка… Вона - маленька, але дуже сильна!!! Вона очищає світ від зла, несе ВІРУ, НАДІЮ, ЛЮБОВ і ДОБРО людям, вказуючи дорогу до храму. Свічка освітлює дорогу у пітьмі, створює затишок і тепло у домі, надихає поетів, створює сприятливу атмосферу для закоханих… І все це – одна маленька свічечка…

А ще, коли горить свічка, вона тане… Крапельки воску стікають по ній, і здається, що вона плаче… За ким? За тими, хто ще не знайшов дороги в житті і здійснює багато помилок… За тими, кого вже немає з нами… За тими,  кому так потрібна наша допомога і милосердя. Свічки нагадують нам про світло добра, яке повинно горіти в наших душах

І Ян Амос Коменський, і Василь Олександрович Сухомлинський порівнювали УЧИТЕЛЯ з садівником, пастухом, акушером…Але я сьогодні хочу порівняти нас, дорогі мої колеги,  зі свічечкою… З цього приводу є чудові поетичні рядки…

СВЕЧИ

В наших жизнях человечьих

Есть один простой секрет:

В нас горят и гаснут свечи,

Излучая тонкий свет.

Три свечи – свеча Надежды,

Веры и свеча Любви,-

Три огня святых и грешных

Освещают изнутри.

Жизнь нетленна, жизнь прекрасна,

Но бывает в жизни так:

Почему-то свечи гаснут,

Наступает полный мрак.

Ничего вокруг не видно,

Страшно, холодно, и в ней,

В этой темноте так просто

За врагов принять друзей,

За любовь принять измену,

Слепо растоптать цветы,

И не вырваться из плена

Этой жуткой темноты…

Не пугайтесь, истерично

Не рубите сгоряча!

Нужно просто чиркнуть спичкой,-

И опять горит свеча,

И опять душа согрета,

И опять светло вокруг,

Снова тонкий лучик света

Освещает жизни круг…

… Друг мой! Жизнь под этим небом

Нужно пламенно прожить.

Кем бы ты на свете не был,

Не гаси огонь души…

                                         Ю.Гарин

P. S. Якщо ми хочемо називатися УЧИТЕЛЕМ, то повинні світитися своєю духовністю і моральністю, своєю мудрістю і любов’ю, людяністю… А так як це – ІДЕАЛ, то ми маємо  набратися сміливості і взяти курс на цю вершину…

Казка «Народження зірки»

(мета – розвивати вміння педагогів проектувати казку до теми заняття та виділяти в ній ключові фрази)

В одному маленькому містечку жив собі ліхтарник. Він був такий старий, як і його ліхтар, що стояв у старому-престарому парку. Цей ліхтарник щовечора запалював ліхтар. Мешканці міста вважали цю роботу безглуздою і марною. А старий ліхтарник думав інакше. Він вважав, що його робота потрібна. І коли ввечері він запалює ліхтар, то начебто народжується ще одна зірка. Мандрівникові вона вказує шлях, винахідникові вона видається задачею з двома невідомими, творчих людей спонукає до роздумів і ідей.

Якщо зірку запалюють – відповідно, це комусь потрібно. В усьому, що живе і що існує, є свій сенс, а отже, і своє призначення. У веселці і сонці, у заході і сході, у квітці і дереві.

Завдання для учасників:

- Які асоціації викликала ця казка? Знайдіть ключові фрази. Вони знадобляться у подальшій роботі.

Шановні колеги! Наше заняття завершено. Ще раз хочу підкреслити, що до проведення його нас спонукало бажання висловити своє бачення актуальних проблем, особливостей і перспектив управління навчальним закладом.

Ми щиро вітаємо Вас на черговому занятті, до проведення якого  ретельно готувалися, і де спілкування одне з одним – цікаве й особливе.

Як свідчить досвід, не можна в одну мить стати гарним управлінцем… Тому ми сьогодні й проводимо це заняття, кожен з учасників якого візьме щось для себе, для своєї подальшої роботи.

Усе частіше в методичній роботі навчальних закладів використовуються ігри, тренінги… Це не данина моді, а дійсно ефективна форма роботи. Бо саме вона підштовхує людину до самопізнання, саморозуміння, саморозвитку.

Мета: сприяти:

    активізації знань керівників освітніх закладів з теоретичних основ управління;

    формуванню комунікативних умінь і навичок управлінської діяльності.

Звичайно, ми всі чудово знаємо один одного, але зараз випала нагода ще краще пізнати кожного, адже час іде, і ми з вами не стоїмо на місці, увесь час змінюємося, перебуваємо у постійному русі і в кожного є щось таке чудове і невловиме…Ми спробуємо його піймати. І для цього я пропоную вам вправу 

«Бейдж-знайомство»

Будь-ласка, на цих аркушах (роздаються аркуші)  напишіть рису, якою ви пишаєтесь собою як професіоналом… Озвучте її, будь-ласка…

«Особистий момент»

Учасники розміщуються на стільцях по колу.

Пропоную кожному знайти у себе будь-яку річ (на тілі, у кишені, гаманці, сумці тощо), яку учасник вважає унікальною для інших, але звичною для себе, та розповісти групі історію цієї речі. (один член групи (або сам ведучий семінару) починає вправу, далі по черзі її продовжують усі учасники).

Мозковий штурм «Джерело знань»

Мета: заохотити учасників заяняття, сприяти актуалізації раніше набутих знань

Хід вправи: у конверті Ви отримуєте завдання. Потрібно дати відповіді на запитання. Час обговорення – 3 хв. Відповідь групи на запитання – 2 хв.

1 група.

 «Інноваційна школа», проранжувати, додати свої

Основні складові інноваційної школи, школи майбутнього:

      педагогічний експеримент, що успішно реалізується;

      якісно інший характер життєдіяльності, ніж у масовій школі;

      нове формулювання філософії школи;

      роль і значення діяльності директора;

      творчий характер діяльності педагогів;

      сприятливіші умови для навчання і розвитку учнів;

      результативність інновацій;

      тиражованість результатів.

2 група.

 «Ефективний керівник», проранжувати, додати свої

Характерні для ефективного директора якості:

      бажання керувати і діяти відкрито і сміливо навіть у найскладніших ситуаціях;

      високий рівень ініціативності, наявність цікавих ідей;

      ясне розуміння цілей своєї школи;

      уміння власним прикладом показати, як треба працювати;

      визнання унікальності кожного вчителя та його стилю роботи з учнями, неприйняття одноманітності;

      уміння часом відходити в тінь, даючи вчителям можливість самим приймати рішення і займати позицію лідера;

      уміння і бажання пояснити кожному вчителю його роль у створенні необхідного клімату у класі й у школі в цілому;

      розуміння факту, що управління школою складається як з формального визнання лідера, так і неформального лідерства, пов’язаного з конкретною особою та її особистими якостями.

У східних мудреців є така притча:

В одному селі жив лікар. Якось його викликали до майстра-чоботаря, який був дуже хворим. Прийшовши, лікар побачив, що чоботар помирає. Але його родичі сказали, що чули, як у сусідньому селі одній людині допоміг простий засіб: молоко, яке треба було пити з часником декілька разів на день. Вони запитали лікаря, чи не буде це шкідливо. Лікар, упевнений, що чоботар усе одно помре, дозволив це спробувати. Він повернувся додому і описав цей випадок у своєму щоденнику. Дуже він був здивований, коли через декілька місяців йому повідомили, що чоботар одужав.

Через певний час лікаря викликали до сусіднього села, де скотар захворів на ту саму хворобу. Лікар порадив йому рецепт, який урятував чоботаря. Але через тиждень скотар помер. Будучи дуже педантичною людиною, лікар зробив і з цього приводу у своєму щоденнику ще один запис.

Як ви думаєте, яким був цей запис? ( Відповідь: «Що допомогло одному, те не допоможе іншому»)

Для чого я розповіла вам цю притчу? Для того, щоб сфокусувати вашу увагу на виборі інновацій…

Якось американський президент Рузвельт у відповідь на запитання про те, чи є тяжкою робота президента, розповів притчу…

Був у одного господаря робітник, який дуже тяжко працював у полі зранку до ночі, копаючи землю під пекучим сонцем. Господар вирішив дати йому трохи відпочити від такої важкої праці й доручив у затінку цілий день сортувати картоплю на три купи: в одну – маленьку, у другу – середню, у третю – велику. Прийшовши ввечері поглянути на роботу, господар побачив украй змореного робітника, який просив дозволу працювати в полі. Господар здивовано запитав:

-         У чому річ? Невже ця праця важча, ніж та. Що була в тебе? Чого ти так сильно втомився?

На це робітник відповів:

-         Праця нібито й не тяжка, але необхідність постійно робити вибір украй виснажила мене.

У керівника завжди є можливість вибору, але його рішення повинне бути правильним. А правильний вибір зробити не так уже й легко…

1.     Якщо щось і варто робити, то лише те, що прийнято вважати неможливим.

Оскар Уайльд

2.     Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто найшвидше відгукується на зміни, що відбуваються.

Чарльз Дарвін

3.     Керівник сучасного покоління: той, хто веде до успіху інших

4.     Щоб розвиватись, школа повинна вижити; щоб вижити, школа повинна докорінно змінитись

5.     Кажуть, що в управлінні немає безвихідних ситуацій. Треба тільки проявити творчість.

6.     Керівникові іноді треба вживати оригінальних засобів, щоб привертати увагу до проблем.

Українська школа як «Остров невезения»

Всім добре відома пісня із кінофільму «Діамантова рука»

Весь покрытый зеленью, абсолютно весь,

Остров невезения в океане есть.

Остров невезения в океане есть.

Весь покрытый зеленью, абсолютно весь

Століттями школа була «островом знань», а тепер про неї можна хіба що заспівати наведені вище слова. Причому рядочок куплету «весь покрытый зеленью, абсолютно весь» стосується лише невеличкої частини шкіл (так званих елітарних навчальних закладів). Так, справді, десь далеко від сьомого континенту (так іноді називають Інтернет), в океані кризових явищ загубилася наша школа, яка стала справжнісінь­ким «островом невезения». «Там живут несчастные люди-дикари» — це теж, на жаль, про нас. Адже ті інструменти, які ми продовжуємо викорис­товувати в процесі навчання наших дітей, є «луками й стрілами» в епо­ху технології «стелс» чи нанотехнологій. Та й інших видів педагогічного дикунства (не тільки в технологічній сфері) у нашій освіті вистачає.

Тому й не дивним є логічний результат нашої роботи: «что они не делают — не идут дела». «Вроде не бездельники и могли бы жить...», — пригадуємо далі текст радянського шлягеру на нашу освітянську громаду. Звісно, щоб так сталося, лише «взять и отменить» шкільні «понеділки», себто 12-річну освіту, явно замало для радикальної модернізації освіти.

Проблема в тому, що після падіння «залізної завіси» ми несподівано зіткнулися зі світом, набагато складнішим, ніж ми уявляли на побутовому рівні чи осмислювали в нашій філософії освіти. Світ наших дітей стає зовсім іншим, ніж наш. Їхнє майбутнє залежатиме від того, наскільки швидко вони зуміють засвоювати нові поняття, по-новому робити вибір, вчитися та пристосовуватися впродовж життя.

Ще зовсім недавно багато вчителів навіть не підозрювали, що обміня­тись інформацією можна буде швидко й на будь-якій відстані. І тим біль­ше ніхто з нас уявити собі не міг, що наша мова буде переповнена словом «Інтернет» та десятками похідних від нього: інтернет-адреса, інтернет-сторінка, інтернет-листування, інтернет-марка, інтернет-спільнота. До того ж, окрім неймовірної доступності, інформація змінюється з такою швидкістю, що ми просто за нею не встигаємо вгна­тися. Чи не вперше в історії нам стало відомо, як нагромаджувати майже всю найважливішу інформацію у світі в режимі негайного доступу, нада­ючи її практично в будь-якій формі в будь-який час будь-кому на Землі.

Утім уже зараз стає зрозумілою і явна обмеженість суто «техноло­гічного підходу» до створення якісно іншої школи. Звісно, доступ до Інтернету аж ніяк не означає свободи висловлювання власної точки зору, а надання можливості сидіти за монітором комп'ютера всім учням — рівного доступу до якісної освіти.

Це означає появу нових можливостей навчання всіх учасників освіт­нього процесу й нових викликів для вчителя.

Так зміна способу домінуючого отримання інформації призвела й до змі­ни домінуючого способу мислення. Учителі в усьому світі заговорили про появу так званої «кліпової свідомості» в нинішнього по­коління «дітей екрану». Сьогодні учні, які ледь не з мо­менту народження призвичаїлися до роботи з екраном, зовсім по-іншому сприймають письмовий текст, по-іншому схоплюють і перероблюють інформацію. У їх­ніх же вчителів, які переважно є «людьми книги», за­лишилося «класичне ставлення» до текстів. Так, як читаємо ми, читали й 100, і 1000 років тому. Та класичні навички читання тепер зникають точно так, як зни­кло мистецтво каліграфії з появою кулькової ручки.

Усе це вимагає від сучасної школи здійснити перехід від «запихання» учня готовими знаннями до свідомого й мотивованого навчання, нерозривно пов'язаного із саморозвитком особистості. Щоб це зробити, варто зрозуміти, що такі «вічні» атрибу­ти шкільної освіти, як, наприклад, класно-урочна система, повністю вичерпали себе.

На наших очах відбувається справжня револю­ція в навчанні, яка радикально змінює наше шкіль­не життя.

Фактори, які змінюють гру на освітньому полі:

1.     Поява «швидкого» світу hі-tесh, зокрема, ї інформаційних і комунікаційних техноло­гій (ІКТ);

2.     Утвердження як норми існування принци­пу «вік живи — вік учись», тобто освіти впродовж усього життя (ви все життя здобуваєте освіту, яка працює на вас);

3.     Перехід від уніфікації та стандартизації до багатоваріантності, реалізації принципу необ­хідної різноманітності, необхідності підси­лювати здатність знайти альтернативу тощо.

На жаль, доводиться констатувати, що ми за­лишаємося типовим пострадянським суспільством. Ми ніяк не можемо «подолати минуле», дистанціюватися від педагогічних кліше, які базуються на стереотипах педагогіки минулого. Ми все ще далекі від того кола проблем, якими переймається світ освіти. А та чи інша за­хідна педагогічна мода приходить до нас із запіз­ненням на 20-30 років. Наприклад, так було з так званим «компетентнісним підходом», який тільки зараз, тридцять років по тому, став у нас «педагогічним хітом». Справа навіть не в тому, що нові погляди надто вже довго пробивають собі дорогу через старі тини наших упереджень.

Жоден поважаючий себе вчений не повинен по­силатися на загальноприйняту точку зору. Не мож­на, наприклад, марнувати час на «відкриття» давно відкритого й загальноприйнятого компетентнісного підходу в той час, коли передова педагогічна думка осмислює вже інші проблеми та напрацьовує зовсім інші підходи. Зокрема, мова йде про метапідходи, які намагаються дати відповідь на питання: як на­вчати дитину ще не існуючих знань? Тож є загроза залишитись у статусі «вічно вчорашніх» у випадку, якщо ми не зможемо, причому якомога скоріше, переосмислити наші уявлення про освіту.

 «Інформаційна революція» та «революція знань» змушує нас до таких дій:

Перш за все слід покращити якість управління освітньою сферою. На заваді цьому стоять:

    відсутність розуміння майбутнього освіти;

    відсутність стратегії розвитку (є похідним від першого);

    відсутність перспективного планування (є похідним від другого);

    відсутність системних підходів (є наслід­ком трьох попередніх);

Украй необхідно змінити пріоритети розвитку шкільної освіти.

Якщо не провести радикальну трансформа­цію шкільництва в напрямку задоволення нових потреб, ми не тільки залишимося з учорашньою школою, а й ризикуватимемо мати позавчорашню глибоко архаїчну, абсолютно нездатну до динаміч­ного розвитку систему освіти. Тоді ми застрягнемо в «повільному світі» назавжди!!!

Інновації починаються з інновацій у собі. Пе­рехід до інновацій починається з дуже про­стого за змістом та надзвичайно важкого за мотивацією рішення: «Усе! Я більше не дію традиційними засобами. Я шукатиму інновації та впроваджуватиму їх». Це рішення має важ­ливе психологічне значення — ви долаєте кризу всередині себе. Вам залишається тільки подолати її зовні себе.

НІ-ТЕАСН у світі НІ-ТЕСН

Якщо я піду цією вулицею, там буде вокзал?

Вокзал там буде навіть, якщо ви не підете цією вулицею.

Одеський анекдот

Звісно, майбутнє шкільної освіти визначають не тільки, а, може, і не стільки педагоги. Як уже за­значалося, колосальний вплив справляють науковці, творці високих технологій. Цей рух на випередження став найважливішим завданням будь-якої країни на сучасному відрізку історії. І він стане можливим лише за умови реалізації на практиці триєдиного завдання, як було гаслом 40-го зібрання політичної та бізнесової еліти світу у швейцарському містечку Давос: «переосмислити, пере форматувати, перебудувати».

Повільний світ і світ швидкий

Якби Гугль був підконтрольним українському МОН, то пошукові запити потрібно було би подавати в письмовій формі, на спеціальному бланку, у вівто­рок та четвер з дев'ятої до одинадцятої години ран­ку, за місцем прописки. Для цього було би необхідно відстояти чергу з тридцяти людей. Бланк з пись­мовим запитом включав би сам пошуковий запит, а також дату вашого народження, адресу прописки, місце реального проживання, кількість дітей, іденти­фікаційний код, паспортні дані. До запиту потрібно приклеїти кольорову фотографію (як на закордон­ний паспорт), не давнішу, ніж три місяці. Письмовий запит подавати в кількості три оригінальні примір­ники. До письмового запиту слід долучити також:

    довідку про відсутність судимості;

    довідку про відсутність боргів за комунальні послуги, у тому числі довідку про відсутність боргів за опалення;

    довідку нарколога та психіатра про дієздатність;

    приписне свідоцтво або військовий квиток;

    письмову заяву батьків, друзів і дорослих ді­тей про те, що вони не проти того, щоб ви подавали заявку на пошук в Інтернеті. Якщо у вас є неповнолітні діти, необхідно дозвіл опі­кунської ради;

    висновок експертної комісії при Міністерстві внутрішніх справ про те, що ваш запит не мо­же призвести до розкриття державної таємниці (документи приймаються кожну третю суботу непарного місяця з 16:00 до 16:30);

    довідку поліклініки про те, що ви пройшли планову вакцинацію й через ваш запит в Ін­тернет не проникнуть шкідливі віруси;

    довідку про відсутність інших пошукових за­питів, які перебувають у розгляді ДП «Гугль».

Перед поданням запиту слід оплатити:

·        вартість пошуку (чотириста п'ятдесят гривень);

·        страховий внесок (вісім гривень п'ятдесят ко­пійок);

·        обов'язковий добровільний внесок у фонд «Гугль майбутнього» (дев'яносто три гривні одинадцять копійок).

Запит приймається до розгляду лише після підписання Додаткової угоди, згідно з якою ви зобов'язуєтеся не користуватися іншими пошуко­вими сервісами в Інтернеті протягом трьох років з дня підписання угоди. Угода підписується в при­сутності державного нотаріуса (вартість послуг но­таріуса — сто п'ятдесят гривень). За «Витягом з Інтернету» (офіційна назва результатів пошуку) слід з'явитися не раніше, ніж через двадцять робочих днів, вистоявши ще одну чергу. Витяг ви отримаєте в друкованій формі (матричний принтер). У зв'язку з браком коштів у державному бюджеті графічні ма­теріали в результатах пошуків не друкуватимуться. Якщо результатів іще немає, необхідно чекати ще двадцять робочих днів, після чого ви маєте право повторити запит. У випадку, якщо ви володієте веб-сайтом в Інтернеті та надаєте вільний доступ до ін­формації, згідно із Законом № 666-66 від 38 люто­го 2010 року, у зв'язку з необхідністю державного регулювання інформаційної політики в Інтернеті, а також для уніфікації пошукових сервісів та для зручності доступу громадян України до інформації в Інтернеті, ви зобов'язані:

·        негайно передати всю інформацію з Вашого веб-сайту Державному підприємству «Україн­ський Гугль» на дискетах діаметром 3.5 дюйми;

після отримання підтвердження видалити всю інформацію з вашого веб-сайту протягом 5 календарних днів.